Name: Carmen
Start: 2022-08-27T00:00:00.000Z
End: 2023-05-13T00:00:00.000Z
Location: National Opera of Ukraine

Organization

Mezzo-soprano

Angelina Seamstress

Carmen

Tenor

Dmytro Kuzmin

Don José

Baritone

Gennadiy Vashchenko

Escamillo

Soprano

Lilia Gretsova

Michaela

Petro Receiver

Dancaire

Olga Fomichova

Frasquita

Olga Matushenko

Mercedes

Set designer

Andrey Zlobin

Costume designer

Ganna Ipatieva

Conductor

Dandelion Alla

Chorus master

Anatoliy Semenchuk

Oleksandr Tarasenko

Viktoria Savenko

Choreographer

Viktor Yaremenko

Volodymyr Kozhukhar

Lev Venedyktov

Tetiana Piminova

Irena Petkova

Andriy Romanenko

Sergii Pashchuk

Sergii Skochelyas

Oleksandr Melnychuk

Viacheslav Bazyr

Igor Yevdokimenko

Oleksandr Boiko

Ruslan Tanskyi

Remendado

Bass

Bogdan Taras

Zuniga

Dmitro Ageev

Andriy Maslakov

Mykhailo Kirishev

Morales

Yuriy Goryn

Olga Nagorna

Ksenia Bakhritdinova

Tatiana Ganina

Svitlana Godlevska

National Opera of Ukraine

Orchestra

Ukraine National Opera Orchestra

Others

Boys' choir of the municipal academic male choral chapel

Franċiż

Kyiv

Ukraine

Public

Approved

Carmen Bizet

Georges Bizet is a great realist artist, whose work constitutes a significant layer of world culture. His cheerful and temperamental music is characterized by a unique author's originality, melodic richness, and dramatic expressiveness.

The composer was born in Paris on October 25, 1838 in the family of a singing teacher. The boy's exceptional musical abilities were revealed early: at the age of four, he already knew notes, and at the age of nine, he entered the Paris Conservatory.

The young man's phenomenal hearing, excellent musical memory, brilliant performing and compositional abilities were admired. While still a student, he gained recognition as a pianist, contrapuntalist and organist. 1854 - 1857 - the period of endless triumphs of Georges Bizet. He was repeatedly awarded at conservatory competitions, he won the Rome Prize of the second degree, which allowed him to focus on creativity. A nineteen-year-old young man took part in a competition to create a one-act operetta, which was announced by Jacques Offenbach, and won. Soon Bizet received the great Rome prize, which gave the right to study in Italy for two years and in Germany for one year. The young musician, although he recognizes the genius of his contemporary G.Verdi, nevertheless chooses the work of V.A.Mozart as a model. The young J. Bizet is working on the one-act musical play "Guzla Emira" and an orchestral scherzo, which premiered on January 11, 1863. Devastating criticism brought the composer down from heaven to earth and made it clear that the cloudless youth is over and the talent must be defended with works that testify to one's own handwriting, uniqueness and originality.

Musical theater became Georges Bizet's real vocation. The twenty-five-year-old composer made his public debut with the opera "Pearl Hunters" (1863). And once again the usual accusations - "Wagner's epigon", "clever imitator" rang out. The composer painfully experienced the attacks of music critics and asked himself: is he really following a beaten artistic path?

In these difficult times, full of doubts, Charles Gounod wrote him a wonderful letter: "Go on your way, my son. This is the only opportunity to find complete solitude today, to achieve tomorrow what every artist dreams of: the whole world is crowded around you! "

Despite the success of the public and the division of critics in evaluating the opera into two camps, J. Bizet is actively working on new works. He begins work on the opera "Ivan the Terrible". But realizing that Verdi's style will be felt in the work, he destroys the manuscript.

On December 28, 1867, another premiere of J. Bizet's opera took place. "The Beauty of Perth" was performed on the stage of the Lyric Theatre. One of the most famous musicians of that era, the French composer and music critic Ernest Reyer, said this about the work of J. Bizet: "After "Pearl Digger", "The Beauty of Perth" is more of a step back than progress. The spirits of Gounod, Aubert, and Adan came to life in the parts. ..."

Bizet had not yet crossed the 30-year mark, but behind him was already a long path of half-successes, half-glory, half-beginnings, fragments of several operas, choruses, symphonies, overtures, piano pieces, songs, postponed due to a lack of creative mood. The composer felt acutely: the path to which S. Gounod set him up in his letter had not yet been found.

A tangible impetus to the creative rise of the composer was a happy family life, love for the daughter of the world-famous composer Halevi - Genevieve, who became his wife. However, the happy days were soon overshadowed by the Franco-Prussian War (1870-1871). As a true European and French patriot, he was deeply affected by this conflict between two great nations, the central European powers.

In 1872, J. Bizet's opera "Jamile" was performed in Paris, written to a text by Louis Hallévy. The work was received coldly, and after the fifth performance it was removed from the repertoire. But Ernest Reyer, who until recently sharply criticized the works of J. Bizet, now speaks with admiration about a significant step forward made by the composer after the premiere of "Perth Beauty". "For us, the author who moves forward, even if he stumbles, is much more interesting than the one who goes confidently, unerringly, elegantly, but backwards."

The opera "Jamile" marked the creative growth of the composer. J. Bizet feels that he has finally found his own creative style. With joy, he accepts the proposal of the director of the Theater de Vaudeville, Carvalho, to write music for Alphonse Daudet's drama "Arlesian woman", which is still heard today.

On March 3, 1873, the French public first got acquainted with one of the greatest musical and stage works of the 19th century - Georges Bizet's opera "Carmen".

The libretto and music have found many supporters and detractors. Connoisseurs, accustomed to the "refined manners" in the melodies and instrumentation of the Paris Opera, shuddered when they heard the almost brutally energetic rhythms and chants, full of live energy and unadulterated feelings. Failure? You can't say that, because the opera was performed thirty times, and some melodies began to conquer not only music connoisseurs, but also the street. Meanwhile, professionals were still arguing about the durability of "Carmen". The French critics and the public were somewhat shocked by the "maidan" plot of the opera, the appearance on the stage of everyday events in which the lower classes of society participated. J. Bizet was deeply impressed by the strange reception of the opera. He was clearly aware that he had created a masterpiece, and "Carmen" opens a new chapter in the history of opera art. It was an opera about a man.

The plot of "Carmen" is borrowed from the novel of the same name by the French writer Prosper Merimet. However, in the opera, the content of the novel is significantly revised. Experienced writers A. Melyak and L. Galevi, skillfully developing the structure of the libretto, imbued it with drama, deepened emotional contrasts, and created clear images of the protagonists, which are significantly different from literary prototypes. Jose, depicted by the writer as a gloomy, proud and strict robber, appeared completely different in the opera. In the past, a peasant boy, then a dragoon, is shown in the opera as a simple, honest, somewhat weak person. Love for Carmen dramatically changes his fate. Torn out of the normal conditions of life, unable to resist passion, Jose dies. The strong-willed, courageous toreador Escamillo, barely outlined in the novel, gets a bright and juicy musical characterization. In comparison with the original literary source, the image of Jose's bride - Mikaela, a gentle and affectionate girl - is revealed. Her character contrasts with the unrestrained, fiery temper of the gypsy Carmen. The image of the main character has also been significantly changed. It is the personification of female beauty and charm, passionate love of freedom and courage. Cunning, thievish business acumen - features of Carmen, which dominated P. Merime's novel, are almost absent in the opera. J. Bizet added nobility to the character of the main character, directness of her feelings and independence of actions. And, finally, pushing the framework of the story, the author of the opera introduced colorful folk scenes. The life of a temperamental, motley crowd under the scorching southern sun, the romantic figures of gypsies and smugglers, the tense atmosphere of a bullfight with particular sharpness and brightness highlight the strong, original characters of Carmen, Jose, Michaela and Escamillo, the drama of their fate. It was these mass scenes that gave an optimistic tone to the tragic plot of the opera.

Georges Bizet was depressed by the cool reception of his opera by the Parisian audience, which indicated a lack of understanding, or rather, a lack of acceptance of the composer's new, still unknown musical style. He left Paris. Together with his wife, seeking to find mental balance and rest, he goes to Buzhival.

In most cases, talent is recognized only after a person's death. The same happened with J. Bizet. On June 3, 1875, before his talent was recognized, the composer left this world. He was only 37 years old.

P. I. Tchaikovsky was one of the first among the great contemporaries of J. Bizet to appreciate the music of "Carmen". "Bizet's opera - he wrote - is a masterpiece, one of those few things destined to most fully reflect the musical aspirations of an entire era. In ten years, "Carmen" will become the most popular opera in the world."

These words turned out to be prophetic. If "Carmen" disappeared from the repertoire of Parisian theaters for a long time in 1876, its success was really triumphant abroad - in Vienna (1875), St. Petersburg (1878) and many other European cities. A beautiful monument of the spiritual culture of the French people - the opera "Carmen" continues to conquer the minds and hearts of millions of fans of musical and stage art.

English

Жорж Бізе – великий художник-реаліст, творчість якого становить значний пласт світової культури. Його життєрадісна і темпераментна музика відзначається неповторною авторською самобутністю, мелодійним багатством, драматичною виразністю.

Народився композитор у Парижі 25 жовтня 1838 року у сім’ї вчителя співу. Виняткові музичні здібності хлопчика виявилися рано: чотирирічним він уже знав ноти, а дев’ятирічним вступив до Паризької консерваторії.

Феноменальний слух, чудова музична пам’ять, блискучі виконавські й композиторські здібності юнака викликали захоплення. Ще студентом здобув визнання як піаніст, контрапунктист і органіст. 1854 – 1857 роки – період нескінчених тріумфів Жоржа Бізе. Його неодноразово преміювали на консерваторських конкурсах, він здобув Римську премію другого ступеня, яка дозволила йому зосередитися на творчості. Дев’ятнадцятирічний юнак взяв участь у конкурсі на створення одноактної оперети, який оголосив Жак Оффенбах, і здобув перемогу. Невдовзі Бізе отримав велику Римську премію, яка надавала право два роки навчатися в Італії і рік – у Німеччині. Юний музикант, хоча і визнає геній свого сучасника Дж.Верді, проте за зразок обирає творчість В.А.Моцарта. Молодий Ж.Бізе працює над одноактною музичною п’єсою "Гузла Еміра" та оркестровим скерцо, прем’єра якого відбулась 11січня 1863 року. Нищівна критика опустила композитора з небес на землю і дала зрозуміти, що безхмарна юність закінчилася і талант треба відстоювати творами, які б свідчили про власний почерк, неповторність і самобутність.

Справжнім покликанням Жоржа Бізе став музичний театр. Двадцятип’ятирічний композитор дебютував перед публікою оперою "Шукачі перлин" (1863 р.). І знову залунали звичні обвинувачення – "епігон Вагнера", "спритний наслідувач". Композитор болісно переживав випади музичної критики і запитував себе: чи й справді йде уторованим мистецьким шляхом?

У ці важкі, сповнені сумнівами часи, Шарль Гуно написав йому чудового листа: "Йди своїм шляхом, сину мій. Це єдина можливість знайти сьогодні повну самотність, щоб завтра досягти того, про що мріє кожний митець: навколо тебе з’юрбиться увесь світ!"

Попри успіх у публіки і поділ критики в оцінці опери на два табори, Ж.Бізе активно працює над новими творами. Він приступає до роботи над оперою "Іван Грозний". Але зрозумівши, що у творі відчується стиль Верді, знищує рукопис.

28 грудня 1867 року відбулася ще одна прем’єра опери Ж.Бізе. На сцені "Театр лірік" було поставлено "Пертську красуню". Один з найвідоміших музикантів тієї епохи – французький композитор і музичний критик Ернест Рейєр так висловився про творчість Ж.Бізе: "Після "Шукачів перлин" "Пертська красуня" – це скоріше крок назад, ніж прогрес. У партіях ожили духи Гуно, Обера, Адана…"

Бізе ще не перейшов рубіж 30 років, а за плечима вже був довгий шлях напівуспіхів, напівслави, напівпочинань, відкладені через відсутність творчого настрою фрагменти кількох опер, хорів, симфоній, увертюр, фортепіанних п’єс, пісень. Композитор гостро відчував: шлях, на який налаштовував його у своєму листі Ш.Гуно, ще не знайдено.

Відчутним поштовхом до творчого злету композитора стало щасливе сімейне життя, кохання до дочки всесвітньо відомого композитора Галеві – Женев'єви, яка стала його дружиною. Проте невдовзі щасливі дні затьмарила франко-прусська війна (1870 – 1871 рр.). Як справжнього європейця і французького патріота, його глибоковразив цей конфлікт між двома великими націями, центральними європейськими державами.

У 1872 році у Парижі було виконано оперу Ж.Бізе "Джаміле", написану на текст Луї Галлеві. Твір був зустрінутий холодно, і після п’ятої вистави його зняли із репертуару. Але Ернест Рейєр, який ще недавно гостро критикував твори Ж. Бізе, тепер із захопленням висловлюється про значний крок уперед, зроблений композитором після прем’єри "Пертської красуні". "Для нас набагато цікавіший автор, який рухається вперед, нехай навіть спотикаючись, ніж той, хто йде впевнено, безпомилково, елегантно, проте назад".

Опера "Джаміле" ознаменувала творчий зріст композитора. Ж. Бізе відчуває, що нарешті, знайшов власний творчий стиль. З радістю він погоджується на пропозицію директора "Театр де водевіль" Карвальо написати музику до драми Альфонса Доде"Арлезіанка", яка звучить і донині.

3 березня 1873 року французька публіка вперше познайомилась з одним з найвидатніших музично-сценічних творів ХІХ століття – оперою Жоржа Бізе "Кармен".

Лібрето і музика знайшли чимало як прихильників, так і супротивників. Знавці, що звикли до "вишуканих манер" у мелодіях і інструментуванні паризької Опери, здригнулися, почувши ледь не до брутальності енергійні, сповнені живої енергії непідробних почуттів ритми і наспіви. Провал? Цього не скажеш, бо опера пройшла тридцять разів, і деякі мелодії, почали завойовувати не тільки знавців музики, але й вулицю. Тим часом професіонали усе ще сперечалися про довговічність "Кармен". Французька критика і публіка була дещо шокована "майданним" сюжетом опери, появою на сцені буденних подій, в яких брали участь суспільні низи. Ж.Бізе до глибини душі був вражений дивним прийомом опери. Він чітко усвідомлював, що створив шедевр, і "Кармен" започатковує новий розділ в історії оперного мистецтва. Це була опера про людину. Людину, яка любить, ненавидить, цілує і, коли зла доля штовхає її на це, — убиває!

Сюжет "Кармен" запозичений з однойменної новели французького письменника Проспера Меріме. Однак в опері зміст новели істотно перероблений. Досвідчені літератори А.Мельяк та Л.Галеві, майстерно розробивши структуру лібрето, наситили його драматизмом, поглибили емоційні контрасти і створили чіткі образи дійових осіб, які значно відрізняються від літературних прототипів. Хозе, зображений письменником як похмурий, гордий і суворий розбійник, в опері постав зовсім іншим. У минулому селянський хлопець, потім драгун, показаний в опері простою, чесною, дещо слабохарактерною людиною. Любов до Кармен круто змінює його долю. Вирваний із звичайних умов життя, не в силі протистояти пристрасті, Хозе гине. Ледве намічений в новелі вольовий, мужній тореадор Ескамільо дістає яскраву і соковиту музичну характеристику. Глибше в порівнянні з літературним першоджерелом розкрито образ нареченої Хозе - Мікаели, ніжної і ласкавої дівчини. Її характер контрастує з нестримною, палкою вдачею циганки Кармен. Істотно змінено й образ головної героїні. Це уособлення жіночої краси і чарівності, пристрасного волелюбства й сміливості. Хитрість, злодійська діловитість - риси Кармен, які домінували в новелі П.Меріме, в опері майже відсутні. Ж.Бізе додав шляхетності характеру головної героїні, прямоту її почуттів і незалежність вчинків. І, нарешті, розсунувши рамки оповідання, автор опери ввів у дію колоритні народні сцени. Життя темпераментного, строкатого натовпу під пекучим сонцем півдня, романтичні постаті циганок і контрабандистів, напружена атмосфера бою биків з особливою гостротою і яскравістю відтіняють сильні, самобутні характери Кармен, Хозе, Мікаели і Ескамільо, драматизм їхньої долі. Саме ці масові сцени надали оптимістичного звучання трагічному сюжетові опери.

Жорж Бізе був пригнічений прохолодним прийомом паризькою публікою його опери, який свідчив про нерозуміння, а швидше - несприйняття нової, ще незнаної музичної стилістики композитора. Він залишив Париж. Разом із дружиною, прагнучи знайти душевну рівновагу та відпочити, їде в Буживаль.

Здебільшого талант дістає визнання тільки після смерті людини. Так сталося і з Ж.Бізе. 3 червня 1875 року, не доживши до визнання свого таланту, композитор залишив цей світ. Йому було тільки 37 років.

Одним з перших серед великих сучасників Ж. Бізе, музику "Кармен" оцінив П.І.Чайковський. "Опера Бізе - писав він, - шедевр, одна з тих небагатьох речей, котрим судилося найповніше відобразити в собі музичні прагнення цілої епохи. Років через десять "Кармен" стане найпопулярнішою оперою у світі".

Ці слова виявилися пророчими. Якщо у 1876 році "Кармен" надовго зникла з репертуару паризьких театрів, то за рубежем – у Відні (1875 р.), Петербурзі (1878 р.) і багатьох інших містах Европи її успіх був дійсно тріумфальним. Прекрасний пам'ятник духовної культури французького народу - опера "Кармен" продовжує підкоряти уми і серця мільйонів шанувальників музично-сценічного мистецтва.

українська

Krediti ta' prestazzjoni (Il-Kast & l-Ekwipaġġ )

Kast

Ekwipaġġ

Ensemble