Name: Carmen
Start: 2023-09-02T00:00:00.000Z
End: 2024-03-01T00:00:00.000Z
Location: National Opera of Ukraine

Organization

Singer

Mezzo-soprano

Angelina Seamstress

Carmen

Tenor

Sergii Pashchuk

Don José

Baritone

Ihor Evdokymenko

Escamillo

Bass

Dmitro Ageev

Zuniga

Oleksandr Kyreiev

Morales

Oleksandr Boiko

Dancaire

Ruslan Tanskyi

Remendado

Soprano

Svitlana Godlevska

Frasquita

Olga Matushenko

Mercedes

Anastasiia Povazhna

Michaela

Assistant Director

River Valentina

Conductor

Volodymyr Kozhukhar

Alla Kulbaba

Set designer

Andrii Zlobin

Costume designer

Ganna Ipatieva

Choreographer

Viktor Yaremenko

Chorus master

Lev Venedyktov

Iryna Brodska

Stage director

Iryna Iarova

Olga Monetova-fedorova

Anatolii Semenchuk

Oleksandr Tarasenko

Viktoria Savenko

National Opera of Ukraine

Tetiana Piminova

Iryna Petrova

Dmytro Kuzmin

Oleg Zlakoman

Hennadiy Vashenko

Oleksandr Melnychuk

Bazir Vyacheslav

Petro Pryimak

Maghera Sergey

Bogdan Taras

Andriy Maslakov

Mykhailo Kirishev

Olga Nagorna

Liliia Grevtsova

Ksenia Bakhritdinova

Tatiana Ganina

Olga Fomichova

Victoria Chenska

프랑스어

Kyiv

Ukraine

Main Stage

Carmen Bizet

Public

Approved

ЖОРЖ БІЗЕ ТА ЙОГО ОПЕРА "КАРМЕН"
Жорж Бізе – великий художник-реаліст, творчість якого становить значний пласт світової культури. Його життєрадісна і темпераментна музика відзначається неповторною авторською самобутністю, мелодійним багатством, драматичною виразністю.

Народився композитор у Парижі 25 жовтня 1838 року у сім’ї вчителя співу. Виняткові музичні здібності хлопчика виявилися рано: чотирирічним він уже знав ноти, а дев’ятирічним вступив до Паризької консерваторії.

Феноменальний слух, чудова музична пам’ять, блискучі виконавські й композиторські здібності юнака викликали захоплення. Ще студентом здобув визнання як піаніст, контрапунктист і органіст. 1854 – 1857 роки – період нескінчених тріумфів Жоржа Бізе. Його неодноразово преміювали на консерваторських конкурсах, він здобув Римську премію другого ступеня, яка дозволила йому зосередитися на творчості. Дев’ятнадцятирічний юнак взяв участь у конкурсі на створення одноактної оперети, який оголосив Жак Оффенбах, і здобув перемогу. Невдовзі Бізе отримав велику Римську премію, яка надавала право два роки навчатися в Італії і рік – у Німеччині. Юний музикант, хоча і визнає геній свого сучасника Дж.Верді, проте за зразок обирає творчість В.А.Моцарта. Молодий Ж.Бізе працює над одноактною музичною п’єсою "Гузла Еміра" та оркестровим скерцо, прем’єра якого відбулась 11січня 1863 року. Нищівна критика опустила композитора з небес на землю і дала зрозуміти, що безхмарна юність закінчилася і талант треба відстоювати творами, які б свідчили про власний почерк, неповторність і самобутність.

Справжнім покликанням Жоржа Бізе став музичний театр. Двадцятип’ятирічний композитор дебютував перед публікою оперою "Шукачі перлин" (1863 р.). І знову залунали звичні обвинувачення – "епігон Вагнера", "спритний наслідувач". Композитор болісно переживав випади музичної критики і запитував себе: чи й справді йде уторованим мистецьким шляхом?

У ці важкі, сповнені сумнівами часи, Шарль Гуно написав йому чудового листа: "Йди своїм шляхом, сину мій. Це єдина можливість знайти сьогодні повну самотність, щоб завтра досягти того, про що мріє кожний митець: навколо тебе з’юрбиться увесь світ!"

Попри успіх у публіки і поділ критики в оцінці опери на два табори, Ж.Бізе активно працює над новими творами. Він приступає до роботи над оперою "Іван Грозний". Але зрозумівши, що у творі відчується стиль Верді, знищує рукопис.

28 грудня 1867 року відбулася ще одна прем’єра опери Ж.Бізе. На сцені "Театр лірік" було поставлено "Пертську красуню". Один з найвідоміших музикантів тієї епохи – французький композитор і музичний критик Ернест Рейєр так висловився про творчість Ж.Бізе: "Після "Шукачів перлин" "Пертська красуня" – це скоріше крок назад, ніж прогрес. У партіях ожили духи Гуно, Обера, Адана…"

Бізе ще не перейшов рубіж 30 років, а за плечима вже був довгий шлях напівуспіхів, напівслави, напівпочинань, відкладені через відсутність творчого настрою фрагменти кількох опер, хорів, симфоній, увертюр, фортепіанних п’єс, пісень. Композитор гостро відчував: шлях, на який налаштовував його у своєму листі Ш.Гуно, ще не знайдено.

Відчутним поштовхом до творчого злету композитора стало щасливе сімейне життя, кохання до дочки всесвітньо відомого композитора Галеві – Женев'єви, яка стала його дружиною. Проте невдовзі щасливі дні затьмарила франко-прусська війна (1870 – 1871 рр.). Як справжнього європейця і французького патріота, його глибоковразив цей конфлікт між двома великими націями, центральними європейськими державами.

У 1872 році у Парижі було виконано оперу Ж.Бізе "Джаміле", написану на текст Луї Галлеві. Твір був зустрінутий холодно, і після п’ятої вистави його зняли із репертуару. Але Ернест Рейєр, який ще недавно гостро критикував твори Ж. Бізе, тепер із захопленням висловлюється про значний крок уперед, зроблений композитором після прем’єри "Пертської красуні". "Для нас набагато цікавіший автор, який рухається вперед, нехай навіть спотикаючись, ніж той, хто йде впевнено, безпомилково, елегантно, проте назад".

Опера "Джаміле" ознаменувала творчий зріст композитора. Ж. Бізе відчуває, що нарешті, знайшов власний творчий стиль. З радістю він погоджується на пропозицію директора "Театр де водевіль" Карвальо написати музику до драми Альфонса Доде"Арлезіанка", яка звучить і донині.

3 березня 1873 року французька публіка вперше познайомилась з одним з найвидатніших музично-сценічних творів ХІХ століття – оперою Жоржа Бізе "Кармен".

Лібрето і музика знайшли чимало як прихильників, так і супротивників. Знавці, що звикли до "вишуканих манер" у мелодіях і інструментуванні паризької Опери, здригнулися, почувши ледь не до брутальності енергійні, сповнені живої енергії непідробних почуттів ритми і наспіви. Провал? Цього не скажеш, бо опера пройшла тридцять разів, і деякі мелодії, почали завойовувати не тільки знавців музики, але й вулицю. Тим часом професіонали усе ще сперечалися про довговічність "Кармен". Французька критика і публіка була дещо шокована "майданним" сюжетом опери, появою на сцені буденних подій, в яких брали участь суспільні низи. Ж.Бізе до глибини душі був вражений дивним прийомом опери. Він чітко усвідомлював, що створив шедевр, і "Кармен" започатковує новий розділ в історії оперного мистецтва. Це була опера про людину. Людину, яка любить, ненавидить, цілує і, коли зла доля штовхає її на це, — убиває!

Сюжет "Кармен" запозичений з однойменної новели французького письменника Проспера Меріме. Однак в опері зміст новели істотно перероблений. Досвідчені літератори А.Мельяк та Л.Галеві, майстерно розробивши структуру лібрето, наситили його драматизмом, поглибили емоційні контрасти і створили чіткі образи дійових осіб, які значно відрізняються від літературних прототипів. Хозе, зображений письменником як похмурий, гордий і суворий розбійник, в опері постав зовсім іншим. У минулому селянський хлопець, потім драгун, показаний в опері простою, чесною, дещо слабохарактерною людиною. Любов до Кармен круто змінює його долю. Вирваний із звичайних умов життя, не в силі протистояти пристрасті, Хозе гине. Ледве намічений в новелі вольовий, мужній тореадор Ескамільо дістає яскраву і соковиту музичну характеристику. Глибше в порівнянні з літературним першоджерелом розкрито образ нареченої Хозе - Мікаели, ніжної і ласкавої дівчини. Її характер контрастує з нестримною, палкою вдачею циганки Кармен. Істотно змінено й образ головної героїні. Це уособлення жіночої краси і чарівності, пристрасного волелюбства й сміливості. Хитрість, злодійська діловитість - риси Кармен, які домінували в новелі П.Меріме, в опері майже відсутні. Ж.Бізе додав шляхетності характеру головної героїні, прямоту її почуттів і незалежність вчинків. І, нарешті, розсунувши рамки оповідання, автор опери ввів у дію колоритні народні сцени. Життя темпераментного, строкатого натовпу під пекучим сонцем півдня, романтичні постаті циганок і контрабандистів, напружена атмосфера бою биків з особливою гостротою і яскравістю відтіняють сильні, самобутні характери Кармен, Хозе, Мікаели і Ескамільо, драматизм їхньої долі. Саме ці масові сцени надали оптимістичного звучання трагічному сюжетові опери.

Жорж Бізе був пригнічений прохолодним прийомом паризькою публікою його опери, який свідчив про нерозуміння, а швидше - несприйняття нової, ще незнаної музичної стилістики композитора. Він залишив Париж. Разом із дружиною, прагнучи знайти душевну рівновагу та відпочити, їде в Буживаль.

Здебільшого талант дістає визнання тільки після смерті людини. Так сталося і з Ж.Бізе. 3 червня 1875 року, не доживши до визнання свого таланту, композитор залишив цей світ. Йому було тільки 37 років.

русский

성과 크레딧 (캐스트 & 크루 )

깁스

승무원