Name: Stolen Happiness
Start: 2022-09-09T00:00:00.000Z
End: 2022-09-09T00:00:00.000Z
Location: Lviv National Academic Opera and Ballet Theatre

Organization

Dyrygent

Myron Yusypovych

Reżyseria

Fеdіr Strygun

Przygotowanie chóru

Iryna Koval

Scenografia

Tadei Ryndzak

Igor Latsanych

Tenor

Oleh Lykhach

Mykola Zadorozhnyy

Vitaliy Rozdaihora

Bas - baryton

Vitaliy Zahorbenskyy

Olexa Babich

Yuriy Shevchuk

Kontralt

Tetyana Vakhnovska

Nastya

Nataliya Datsko

Śpiewak

Lyubov Kachala

Anna

Lyudmyla Savchuk

Olesia Bubela

Petro Radeyko

Mykhailo Gurman

Stepan Drobit

Dmytro Kokotko

Starosta

Yuriy Trytsetskyy

Anastasiya Kornutyak

First woman

Veronika Kolomishcheva

Second woman

Nataliya Velychko

Vitaliy Voytko

Barkeeper

Yuriy Hetsko

Roman Kovalchuk

Andriy Benuyk

Vitalij Zagorbenskyj

Mykola Kornutyak

Lviv National Academic Opera and Ballet Theatre

ukraiński

Stolen Happiness -  (Skradzione szczęście)

Lwów

Ukraina

Stolen Happiness Meitus

Public

Skradzione szczęście

Approved

"The Stolen Happiness" by Yu. Meitus
Since its world premiere in 1960 on the stage of Lviv Opera and Ballet Theatre, the opera “The Stolen Happiness” has been one of the most famous and most performed Ukrainian operas of the 20th century. Its author, Yulii Meitus (1903-1997), is a Ukrainian composer who wrote 17 operas. His works, considering the time and circumstances in which the composer lived and created, appear distinctly different. Along with the artistically valuable pieces, many were created under the influence of political and ideological restrictions of the Soviet era.

The composer revealed his talent at a young age: his works were highly appreciated, in particular, by Béla Bartók. At the age of 23, Meitus received an excellent musical education as a pianist at the school of Gustav Neuhaus in his native Yelysavetgrad (now Kropyvnytskyi) and as a composer at Kharkiv Conservatory in the class of Semen Bohatyriov and started writing music for theatrical performances.

Since 1926, he collaborated with the famous Berezil theatre of Les Kurbas and wrote music for 13 plays, in particular, “Dictatorship” and “Prologue”. According to the composer’s memoirs, the score of “Dictatorship” consisted of more than 400 pages. Kurbas used to play to the composer some recitative melodies, which preserved the free rhythm of spoken language, while Maitus recorded and processed these musical sketches. The prohibition of the Berezil theatre and the execution of Les Kurbas by order of the Soviet authorities threatened the young composer with repression. He had to (probably under pressure and threats) condemn the activities of the famous Ukrainian director in his articles for the magazine “Soviet Music”. After such treachery, avoiding the Soviet repressions and agreeing to cooperate with the authorities, the composer had to create politically correct works. However, he also composed original works, which are characterized by unfolding a psychological drama, showing local colouring and searching for new nuances of expressiveness.

Фото Ю. Мейтуса з автографом / Photo by Yu. Meitus with signature
Among the 17 operas of Yulii Meitus (some were written in collaboration with Soviet authors), “The Stolen Happiness” is a unique example of a lyrical and psychological drama.

The opera “The Stolen Happiness” (libretto by Maksym Rylskyi) was based on the play of the same name by Ivan Franko. Franko’s work was chosen not accidentally. At that time, Lviv Academic Opera and Ballet Theatre, for which Meitus wrote his opera, was named after the Ukrainian poet.

The drama’s plot is based on the love triangle concept and the life story of ordinary people with no happy end.
It induced the composer to create an opera close to the verismo style: the same passionate feelings of the character as in the operas “Pagliacci” by R. Leoncavallo and “Cavalleria rusticana” by P. Mascagni. The monologues and dialogues of the characters are full of dramatic culminations, imitating such naturalistic effects as shouts, whispers, monotonous repetition, sigh, etc.

And at the same time, the opera “The Stolen Happiness” has a unique Ukrainian colouring due to the masterful use of Ukrainian and Carpathian folklore. It is widely used in choral and dance scenes, creating a picturesque and, at the same time, contrasting background to emphasize the personal drama of the characters.

The three main characters – Anna, her husband Mykola Zadorozhnyi and her lover, the gendarme Mykhailo Hurman, have bright individual musical characteristics: melodic, prayerful and enlightened intonations in the part of Anna, pastoral, as if playing the flute, melodies of Mykola, and trumpet march in the part of the gendarme are combined with modern expressive music. The opera consists of elaborate scenes, but bright solo arias can be distinguished, such as Anna’s monologue “And I prayed, and bowed down” from Act I and Mykhailo’s couplet “We must live as we live” from Act III.

The world premiere took place on the stage of Lviv Opera on September 10, 1960. The creators were conductor Yaroslav Voshchak, director Serhii Smiyan, and set designer Oleksandr Salman. The premiere cast: Viacheslav Kobrzhytskyi (Mykola), Valentyna Herasymenko (Anna), Pavlo Karmaliuk (Mykhailo). After the Lviv premiere, the opera was presented in Poland (Gdansk), the Czech Republic (Prague, Brno), Hungary (Budapest), Korea (Pyongyang), China, Bulgaria, Romania, Estonia, Germany, etc.

Фото 1960 р. / Photo, 1960
The opera “The Stolen Happiness” was revived at Lviv Opera in 1989 (premiered on May 29). The creative team included conductor Ihor Latsanych, director Fedir Stryhun, set designer Tadei Ryndzak, choirmaster Orest Kurash, and choreographer Herman Isupov. Nina Tychynska and Liudmyla Bozhko (Anna), Volodymyr Ihnatenko (Mykola), Ihor Kushpler (Mykhailo), Nataliia Svoboda (Nastia) and Vasyl Dudar (Wójt, a senior civil administrative officer) were the unparalleled performers of the new production. The play was presented on tour, in particular, at the Grand Theatre in Warsaw.

The music of Yulii Meitus subtly and profoundly reproduced the brilliant work of Ivan Franko so that it touches even the modern listener.

English

Опера «Украдене щастя» Ю. Мейтуса
З часу світової прем’єри 1960 р. на сцені Львівського театру опери та балету, опера «Украдене щастя» є однією із найвідоміших та найбільш виконуваних українських опер ХХ століття. Її автор Юлій Мейтус (1903-1997) – український композитор, у доробку якого 17 опер. Його творчість, зважаючи на час та обставини, у які жив і творив митець – нерівноцінна: поруч з художньо вартісними творами є чимало створених під впливом політично-ідеологічних обмежень радянської доби.

Композитор яскраво проявив свій талант вже в молоді роки: його твори високо оцінював, зокрема, Бела Барток. Вже у 23-річному віці Мейтус, отримавши ґрунтовну музичну освіту як піаніст у школі Густава Нейгауза у рідному Єлисаветграді (нині – м. Кропивницький) та як композитор у Харківській консерваторії у класі Семена Богатирьова, розпочав писати музику до театральних вистав.

З 1926 р. він співпрацював зі славетним театром «Березіль» Леся Курбаса, для якого створив музику до 13-ти вистав, зокрема, «Диктатури» й «Прологу». За спогадами композитора, партитура «Диктатури» налічувала понад 400 сторінок. Не раз Курбас сам награвав композиторові речитативні мелодії, які зберігали свобідний ритм розмовної мови, а Мейтус записував і обробляв музичні ескізи. Розгром театру «Березіль» та розстріл Леся Курбаса за наказом радянської влади, загрожувало репресіями і молодому композиторові. Йому довелося (ймовірно під тиском та погрозами) засудити діяльність славетного українського режисера у низці статей для журналу «Радянська музика». Після такого «відступництва», оминувши радянські репресії та погодившись співпрацювати із владою, композитор повсякчас мусить створювати «ідеологічно правильні» твори поруч із неповторними авторськими композиціями, для яких характерні тонке розкриття психологічної драми, колористичність й пошук нових нюансів виразності.

Фото Ю. Мейтуса з автографом
Серед 17-ти опер Юлія Мейтуса (деякі були написані у співпраці з радянськими авторами), «Украдене щастя» – неповторний зразок лірико-психологічної драми. Написана на лібрето Максима Рильського за однойменною п’єсою Івана Франка. Як першоджерело твір Франка був обраний не випадково, адже ім’я українського поета на той час увінчувало назву Львівського академічного театру опери та балету, для якого і була написана опера Мейтуса.

Сюжет драми – любовний трикутник із життя простих людей, що завершується фатальним фіналом – підштовхнув композитора на створення опери, наближеної до стилістики веризму: тут розгортаються не менші пристрасті, ніж в операх «Паяци» Р. Леонкавалло та «Сільська честь» П. Масканьї. Монологи та діалоги героїв сповнені драматичних кульмінацій, імітують такі натуралістичні ефекти, як крик, шепіт, монотонне повторення, зітхання тощо.

І разом з тим, опера «Украдене щастя» має неповторний український колорит, завдяки майстерному використанню українського, насамперед – карпатського фольклору. Особливе застосування він отримує у хорових й танцювальних масових сценах, створюючи мальовничий і, водночас, контрастний фон для підкреслення особистої драми героїв.

Троє головних персонажів – Анна, її чоловік Микола Задорожній та коханий, жандарм Михайло Гурман отримують яскраву індивідуальну музичну характеристику: пісенні та молитовні просвітлені інтонації у партії Анни, пасторальні, наче награвання сопілки, мелодії Миколи, та трубні марші в партії жандарма, водночас поєднані із модерною експресивною музичною мовою. Опера складається з розгорнутих сцен, однак вирізняються також яскраві сольні арії, як от монолог Анни «І молилася я, і поклони клала» з І дії та куплети Михайла «Жити треба як живеться» із ІІІ дії.

Світова прем’єра відбулася на сцені Львівської опери 10 вересня 1960 р. Постановники – диригент Ярослав Вощак, режисер Сергій Сміян, художник Олександр Сальман. Першопрочитання здійснили виконавці головних партій – В’ячеслав Кобржицький (Микола), Валентина Герасименко (Анна), Павло Кармалюк (Михайло). Після львівської сцени прем’єра опери відбулася у театрах Польщі (Гданськ), Чехії (Прага, Брно), Угорщини (Будапешт), Кореї (Пхенян), Китаю, Болгарії, Румунії, Естонії, Німеччини та ін.

Фото 1960 р.
Нове прочитання опери «Украдене щастя» на сцені Львівської опери відбулося у 1989 р. (прем’єра – 29 травня). Постановники – диригент Ігор Лацанич, режисер Федір Стригун, художник Тадей Риндзак, хормейстер Орест Кураш, балетмейстер Герман Ісупов. Неповторним виконавським складом оновленої постановки були Ніна Тичинська і Людмила Божко (Анна), Володимир Ігнатенко (Микола), Ігор Кушплер (Михайло), Наталія Свобода (Настя) і Василь Дудар (Війт). Вистава була представлена на гастрольних виступах, зокрема, у Великому театрі Варшави.

У музиці Юлія Мейтуса геніальний твір Івана Франка знайшов надзвичайно тонке та глибоке відтворення, що торкається серця і сучасного слухача.

українська

Udział w spektaklu (Obsada & realizacja )

Obsada

Załoga