Organization

Conductor

Vyacheslav Chernukho-Volich

Igor Chernetski

Stage director

Sergey Zuenko

Vladimir Lukashev

Chorus master

Leonid Butenko

Set designer

Natalya Bevzenko-Ziniina

Soprano

Natalia Pavlenko

Floria Tosca

Anna Litvinova

Tenor

Oleg Zlakoman

Mario Cavaradossi

Eduard Martynyuk

Baritone

Victor Mityushkin

Baron Scarpia

Oleksiy Zhmudenko

Bass

Sergei Uzun

Cesare Angelotti

Vasiliy Navrotskiy

Yuriy Dudar

The sacristan

Dmitry Pavlyuk

Pavel Smirnov

Spoletta

Sciarrone

Bogdan Panchenko

A jailer

Denis Daniil Bogachyov

Child vocalist

Tatiana Spaskaia

A shepherd

Natalia Kadantseva

Elena Starodubtseva

Irina Repetiy

Odessa National Academic Opera and Ballet Theater

Tosca

Odessa

Ukraine

Tosca Puccini

Public

Approved

The opera takes place in Rome in June 1800. Sardou indicates more precise dates: day, evening of the 17th and early morning of the 18th of June. Italy has long been a number of independent cities and lands, in the center of the country was the Papal Region. In 1796, the French army under the command of Napoleon invaded Italy, in 1798 entered Rome and established a republic there. The republic was ruled by seven consuls; one of which, Libero Angelucci, could be the prototype of Cesare Angelotti. The French defending the republic in 1799 left Rome, which was occupied by the troops of the Kingdom of Naples. In May 1800, Napoleon again sent troops to Italy, and on June 14 his army met with the Austrian at the Battle of Marengo. The Commander-in-Chief of the Austrians Melas, being confident in his victory, sent a messenger to Rome, but Napoleon received reinforcements in the evening and managed to win, and Melas had to send a second messenger after the first. After these events, the Neapolitans left Rome, and the French captured the city for fourteen years.

Initially, the composer Alberto Franchetti obtained the rights to write the opera Tosca based on the Frenchman’s play of the same name, Victorien Sardou. But thanks to the efforts of the publisher Tito Ricordi, these powers passed to Giacomo Puccini, who in 1889 saw the production of this drama with Sarah Bernhardt in the title role. The maestro began work in 1895 together with the librettists Luigi Illiki and Giuseppe Giacosa during a short break in work on the score of Bohemia. “Puccini perfectly understood the value of the drama of Sardou – the rapid progress of its development and extraordinary expressiveness. He sharply objected when the librettist Illika wanted to put a long farewell speech into the mouth of the tenor, and instead wrote a short, but highly expressive and emotional aria “E lucevan le stelle” (“Stars burned in the sky”), ”writes musicologist Heinrich W. Simon. At the same time, the composer removed from the plot of the play minor details and accelerated the action as much as possible. The image of the main character underwent changes. If Sardo Floria Tosca is a diva who considers her love for a freethinking artist to be a sin, then Puccini has a talented singer and patriot of Italy. The premiere of “Tosca” took place in 1900 in the Roman theater “Constance” (in the title role – Romanian Harikley Darkle). In the same year, December 15, the opera was first presented in Odessa, on the stage of the City Theater. Floria Toscu was sung by Ms. Mendiorots, Mario Caravadossi – Giovani the Apostle. “Puccini tried to introduce action into the sound, light, color and moral atmosphere of Rome at the beginning of the 19th century. A friend of the composer Don Panicelli helped him recreate the authentic sound of the bells in the vicinity of Sant’Angelo Castle. And a resident of Lucca and also a friend of the composer Alfredo Vandini told him verses of an old folk song (shepherd’s song), ”writes musicologist Gustavo Marquezi. His colleague Abram Gosenpood adds: “Puccini’s music gave flesh and blood to Sardou’s melodramatic figures. Passionate, impetuous, indomitable Tosca, noble, courageous, romantically dreamy Cavaradossi, evil, treacherous and cruel Scarpia – three bright images expressively embodied in the music. ” However, at first the opera was received without enthusiasm. Some critics have pointed out that the play is too dramatic to serve as an ideal libretto. Composer Pietro Mascagni said: “I was a victim of bad libretto. Puccini fell victim to too good. ” However, Sardou’s play has long died, and Puccini’s opera continues to live on the stages of all the opera houses of the world for more than a hundred years after the premiere, after more than three thou

English

Дія опери відбувається в Римі у червні 1800 року. Сарду вказує точніші дати: день, вечір 17-го та ранній ранок 18-го червня. Італія довго представляла собою низку незалежних міст і земель, в центрі країни знаходилась Папська область. У 1796 році французька армія під командуванням Наполеона вдерлась в Італію, у 1798-му увійшла в Рим і встановила там республіку. Республікою керували сім консулів, один з яких, Ліберо Анджелуччі, міг бути прототипом Чезаре Анджелотті. Французи, які захищали республіку, 1799-го року залишили Рим, який окупували війська Неаполітанського королівства. У травні 1800 року Наполеон знову ввів війська в Італію, а 14 червня його армія зустрілась з австрійською в битві при Маренго. Головнокомандувач австрійців Мелас був настільки впевненим у своїй перемозі, що послав гінця в Рим. Але Наполеон, отримавши на вечір підкріплення, зумів вирвати перемогу і Меласу довелось посилати другого гінця. Після цих подій неаполітанці пішли з Риму і французи на чотирнадцять років заволоділи містом.

Спочатку права на написання опери «Тоска» за однойменною п’єсою француза Віктор’єна Сарду отримав композитор Альберто Франкетті. Але, завдяки зусиллям видавця Тіто Рікорді, ці повноваження перейшли до Джакомо Пуччіні, який у 1889 році бачив постановку цієї драми з Сарою Бернар в головній ролі. Маестро розпочав написання опери у 1895 році, під час короткої перерви у роботі над партитурою «Богеми», спільно з лібретистами Луїджі Ілліки та Джузеппе Джакози. «Пуччіні прекрасно розумів цінність драми Сарду – стрімкий хід її розвитку ті надзвичайну експресивність. Він різко заперечував, коли лібретист Ілліка хотів вкласти в уста тенора довгу прощальну промову і замість цього написав коротку, але надзвичайно виразну й емоційну арію “E lucevan le stelle” (“У небі зірки горіли”)»,– пише музикознавець Генріх У.Саймон. При цьому композитор прибрав із сюжету п’єси другорядні деталі і максимально пришвидшив дію. Зазнав змін і образ головної героїні. Якщо у Сарду Флорія Тоска – це діва, яка вважає гріхом свою любов до художника-вільнодумця, то у Пуччіні вона – талановита співачка й патріотка Італії. Прем’єра “Тоски” відбулась 1900 року в римському театрі “Констанці” (в головній ролі – румунка Хариклея Даркле). Того ж року, 15 грудня, опера була вперше представлена в Одесі на сцені Міського театру. Флорію Тоску співала пані Мендіороц, Маріо Каварадоссі – Джіовані Апостолу. “Пуччіні намагався ввести дію в звукову, світлову, кольорову і моральну атмосферу Риму початку ХІХ століття. Друг композитора, дон Панікеллі, допоміг йому відтворити справжнє звучання дзвонів в околицях замку Сант-Анджело. А житель Луккі і теж друг композитора Альфредо Вандіні переповів йому слова старовинної народної пісні (пісні пастуха)”, – пише музикознавець Густаво Маркезі. Його колега Абрам Гозенпуд додає: “Музика Пуччіні додала плоті й крові мелодраматичним фігурам Сарду. Пристрасна, поривчаста, нестримна Тоска, благородний, мужній, романтично мрійливий Каварадоссі, злостивий, підступний і жорстокий Скарпіа – три яскравих образи виразно втілені в музиці”. Однак попервах оперу сприйняли без захвату. Дехто з критиків зазначав, що п’єса надто драматична, аби стати ідеальним лібрето. Композитор П’єтро Масканьї говорив: “Я був жертвою поганих лібрето. Пуччіні став жертвою надто гарного”. Однак п’єса Сарду давно померла, а опера Пуччіні продовжує своє життя на сценах усіх оперних театрів світу вже понад сотню років після прем’єри, після більше трьох тисяч постановок і після того, як сотні сопрано зробили свій фінальний стрибок з парапету тюремного замку.

українська

Frammistaða áskriftir (Leikarar & starfslið )

Leikarar

Áhöfn