Name: La Bohème
Start: 2023-12-23T00:00:00.000Z
End: 2023-12-23T00:00:00.000Z
Location: Lviv National Academic Opera and Ballet Theatre

Organization

Admin

Lviv National Academic Opera and Ballet Theatre

Conductor

Ivan Cherednichenko

Stage director

Giuseppe Visciglia

Set designer

Mykhailo Ryndzak

Costume designer

Oksana Zinchenko

Ruslan Dorozhivsky

Chorus master

Orest Kurash

Vadym Yatsenko

Iryna Koval

Singer

Tenor

Mykhailo Malafii

Rodolfo

Roman Trochymuk

Maksym Vorochek

Soprano

Lyubov Kachala

Mimi

Luydmyla Korsun

Daryna Lytovchenko

Mariana Mazur

Baritone

Petro Radeyko

Marcello

Orest Sydir

Roman Strakhov

Vitalij Zagorbenskyj

Schaunard

Yuriy Shevchuk

Bass

Taras Berezhanskyy

Colline

Volodymyr Dutchak

Yurii Trytsetskyi

Volodymyr Shynkarenko

Alina Didenko

Musetta

Anastasiya Kornutyak

Marianna Tsvietinska

Dmytro Kokotko

Benoît

Roland Marchuk

Alcindoro

Ihor Mikhnevych

Oleh Lykhach

Parpignol

Vitaliy Rozdaihora

Yuriy Hetsko

Mykola Kornutyak

A customs sergeant

itāļu

La Bohème

Lviv

Ukraine

La Bohème Puccini

Public

Sagar Haldar

ukraiņu

Approved

Lviv Opera La Bohemе G.Puccini (teaser)/ Львівська Опера

Opera "La Bohème" by G. Puccini
“La bohème” is one of the most famous operas of all time, so it is in the repertoire of almost every opera house in the world. “La boheme” was staged in Lviv Opera a year after its opening (at that time – the Great City Theatre), so its Lviv premiere took place in 1901.
Giacomo Puccini began to write the opera, inspired by the tremendous success of his previous opera “Manon Lescaut”. The literary source of the new opera was the novel of French writer Henri Murger “Scenes of Bohemian Life” (1851), about the lives of French artists – residents of the Latin Quarter, a well-known bohemian area in the centre of Paris. The main characters, four friends – the poet Rodolfo, the painter Marcello, the philosopher Colline and the musician Schaunard suffer financial hardship, but they do not lose their sense of humour and do not give up joys of life. Interestingly, all the main characters had prototypes in real life, and therefore their characters, brilliantly embodied in Puccini’s music, were depicted as perfectly genuine and evoked empathy from the spectators.
Well-known librettists Luigi Illica and Giuseppe Giacosa were invited to write the libretto based on the plot of Murger’s novel. Such cooperation helped Puccini create the most famous triad – the operas “La bohème”, “Tosca” and “Madama Butterfly”.
On the way to creating one of his great masterpieces, the composer constantly faced tough challenges. One was the bitter rivalry and destruction of Puccini’s friendship with famous composer Ruggero Leoncavallo. A month after the great premiere of “Manon Lescaut”, the composers met in Milan and accidentally discovered they were interested in the same subject. Leoncavallo and his publisher Eduardo Sonzogno decided to outrun Puccini and announced in the press that the composer intended to write “La boheme”. In his letter to the chief manager of the “Corriere della Sera”, Puccini wrote: “…Certainly, if Maestro Leoncavallo, with whom we are close friends, had told me earlier about what he unexpectedly announced yesterday, I would not have thought about Murger’s “Bohemian Life”… Let him write the music, and I will write too. Let the audience judge.” And the audience announced the verdict. A year after the premiere of “La bohème”, Leoncavallo left the stage and now his works are rarely performed, while Puccini’s masterpiece retains its popularity even a century later.
The next problem for the composer was the death of the author of the literary source, Henri Murger, and considering certain copyright issues. The joint work of Puccini, Illika and Giacosa on the libretto was also challenging and tiring. Due to numerous edits and disputes, it continued for more than two years.
But the première performance of “La bohème”, which took place in Turin on 1 February 1896 at the Teatro Regio, was a serious challenge for the composer. “La bohème” received a lukewarm response from the spectators and critics, especially after the remarkable success of Puccini’s previous opera “Manon Lescaut”. The composer was accused of self-quoting, creating a secondary, commonplace opera. The most bitter were the local critics, who wrote that “La boheme” did not touch the hearts and minds of the audience, so it will not leave its mark in the history of our lyric theatre…” (La gazzetta piemontese); “The music of “La boheme” is a real music for the instant pleasure… and in this statement, there is both praise and criticism” (La gazzetta di Torino).
The great conductor Arturo Toscanini, who Puccini invited to conduct the premiere of “La boheme”, explained the reason for a lukewarm response. Maestro Toscanini suggested that a similar reaction from the public and critics was influenced by another premiere of the season – Wagner’s “Götterdämmerung”. Under the impression of Wagner’s operas’ orchestral massiveness and scale, the audience could not switch to a completely different figurative world – the world of sensual drama and sentiments.
However, Puccini’s publisher and patron, Giulio Ricordi, continued to believe that his protégé had created another masterpiece and that the spectators would surely appreciate “La boheme” in the future. And he was not mistaken. Although every opera lover knows all the arias and scenes by heart, Puccini’s masterpiece is played to the full house, making the audience sympathize with the story of close friendship and doomed love.

English

Опера «Богема» Дж. Пуччіні
«Богема» справедливо вважається однією із найвідоміших опер всіх часів, тому є в репертуарі практично кожного оперного театру світу. У Львівській опері «Богема» була поставлена у перший рік після відкриття (на той час – Великого міського театру), тож її львівська прем’єра відбулася 1901 р.

Створення опери Джаккомо Пуччіні розпочав, натхненний приголомшливим успіхом його попередньої опери «Манон Леско». Літературним першоджерелом нового твору став роман французького письменника Анрі Мюрже «Сцени з життя Богеми» (1851 р.), що розповідає про життя французьких митців – мешканців Латинського кварталу, відомого богемного осередку в центрі Парижа. Головні герої, четверо друзів – поет Рудольф, художник Марсель, філософ Коллен і музикант Шонар потерпають від постійної скрути, втім не втрачають гумору та не відмовляються від радощів життя. Цікаво, що всі головні герої мали прототипів у реальному житті, й тому їх характери, блискуче втілені у музиці Пуччіні, вийшли напрочуд живими та завжди викликають емпатію в глядача.

До написання лібрето за сюжетом роману Мюрже було запрошено знаних лібретистів – Луїджі Ілліку та Джузеппе Джакозу. Саме в цій кооперації Пуччіні створив свою найвідомішу тріаду – опери «Богема», «Тоска» та «Мадам Баттерфляй».

На шляху до створення одного зі своїх беззаперечних шедеврів композитору постійно доводилося долати численні перепони. Однією із них з них стала прикра історія суперництва та розірвання дружніх стосунків між Пуччіні й іншим відомим композитором Руджеро Леонкавалло. Через місяць після гучної прем’єри «Манон Леско» композитори зустрілися в Мілані і випадково з’ясували, що цікавляться однією темою. Леонкавалло разом із його видавцем Едуардо Сонцоньйо вирішили зіграти наввипередки і оголосили в пресі про наміри композитора написати «Богему». У листі до директора газети «Корр’єре делла сера» Пуччіні пише наступне: «…Безумовно, якби маестро Леонкавалло, до якого я відчуваю абсолютно щиру дружню приязнь, сказав мені раніше про те, що несподівано повідомив учора, я би не думав взагалі про «Богему» Мюрже… Нехай він пише музику, і я писатиму. Нехай судить публіка». І публіка розсудила: через рік після прем’єри «Богема» Леонкавалло зійшла зі сцен і зараз майже не виконується, в той час як пуччінівський шедевр навіть століття потому не втрачає популярності.

Наступною проблемою для композитора стала смерть автора літературного першоджерела Анрі Мюрже та вирішення певних питань щодо авторських прав. Тривалою і нелегкою була також спільна робота Пуччіні, Ілліки та Джакози над лібрето: через численні правки та суперечки вона затягнулася більш ніж на два роки.

Але головним випробуванням для композитора виявилась прем’єра опери, що відбулась 1 лютого 1896 року на сцені Туринського театру Regio. «Богема» була сприйнята публікою та критиками прохолодно, особливо на тлі гучного успіху попередньої опери Пуччіні «Манон Леско». Композитора звинувачували у самоцитуванні, створенні другорядної, прохідної опери. Найбільш гострою виявилася місцева критика, яка писала, що «“Богема” не змогла зачепити серця та розуми глядачів, тому не залишить свого сліду в історії нашого ліричного театру…» («La gazzetta piemontese»); «Музика “Богеми” є насправді музикою для негайної втіхи… і в цьому твердженні є як похвала, так і засудження» («La gazzetta di Torino»).

Причину холодного прийому пояснив видатний диригент Артуро Тосканіні, якому Пуччіні доручив диригувати прем’єру «Богеми». Маестро Тосканіні припустив, що подібна реакція публіки і критиків була спричинена враженнями від ще однієї прем’єри сезону – «Загибеллю богів» Вагнера. Під впливом оркестрової масивності та масштабності вагнерівських опер публіка не змогла переналаштуватись на зовсім інший образний світ – світ чуттєвої драми і сентиментів.

Втім видавець і покровитель Пуччіні – Джуліо Ріккорді продовжував вірити, що його підопічний створив черговий шедевр й у те, що публіка з часом обов’язково дасть «Богемі» справедливу оцінку. І він не помилився: попри те, що кожен опероман практично напам’ять знає всі її арії та сцени, шедевр Пуччіні продовжує збирати повні зали і змушує глядачів вкотре переживати історію міцної дружби і приреченого кохання.

українська

Izrādes kredīti (Izpildītāji un radošā komanda )

Lomās

Radoša komanda