Name: Lucia di Lammermoor
Start: 2020-03-07T00:00:00.000Z
End: 2020-03-07T00:00:00.000Z
Location: Odessa National Academic Opera and Ballet Theater

Admin

Organization

Conductor

Vyacheslav Chernukho-Volich

Igor Shavruk

Igor Chernetski

Vasily Vasilenko

Stage director

Sergey Zuenko

Chorus master

Leonid Butenko

Set designer

Natalya Bevzenko-Ziniina

Choreographer

Valentina Navaeva

Production Manager

Sergey Krasnykh

Soprano

Nadiya Sychuk

Lucy

Alina Vorokh

Natalia Shevchenko

Baritone

Vitaly White

Lord Henry Ashton

Aleksandra Strunk

Tenor

Oleg Zlakoman

Sir Edgar of Ravenswood

Vladyslav Goray

Bass

Dmytro Pavlyuk

Raymond Bidebent

Sergei Uzun

Viktor Shevchenko

Pavlo Smyrnov

Lord Arthur Bucklaw

Oleksandr Prokopovych

Norman

Mezzo-soprano

Marina Godulyan

Alice

Natalia Kadantseva

Irina Repetiy

Ilona Skrypnik

Odessa National Academic Opera and Ballet Theater

Lucia di Lammermoor -  (Lucia of Lammermoor)

Odesa

Ukraine

Lucia di Lammermoor Donizetti

Public

Lucia of Lammermoor

Approved

"If in the second and third decades of the 19th century the Rossini Theater established itself in Italy, if Verdi's Theater emerged in the fifth, then Donizetti belongs to the fourth," Piero Mioli wrote.
The composer's opera heritage, numbering 74 works, is extremely diverse in genres: comic operas, tragic melodramas, historical and heroic, as well as socio-psychological dramas, lyric and dramatic operas. The latter includes "Lucia di Lammermoor", in which Gaetano Donizetti's talent was revealed most fully.

This work is based on the novel "Lammermoor Bride" by Walter Scott. It is considered not the most successful creation of the writer, and therefore is not popular with readers, but attracts composers. Before Donizetti, operas based on the Scottish plot were written by Italians Michele Enrico Carafa di Colobrano and Alberto Mazzucato, as well as the Dane Ivar Fredrik Bredal on a libretto by Hans Christian Andersen. However, the creation of Donizetti ousted from the stage the works of his predecessors.

"
The opera is set in Scotland, but the authors changed the British names of the characters to more euphonious Italian ones. Lord Enrico (Henry) wants to marry his sister Lucia (Lucy) for a wealthy nobleman Arthur in order to improve his financial situation. However, Lucia is secretly betrothed to Lord Edgar, her brother’s enemy, and rejects a marriage of convenience. Then Enrique resorts to deception, convincing his sister of the treachery of her lover. Lucia agrees to become Arthur’s wife, but at the moment of signing the marriage contract, Edgar appears. He accuses the bride of treason and accepts a challenge to a duel from Enrico. On their wedding night, in a fit of insanity, Lucia kills Arthur and dies herself. Edgar ends his life at the coffin of his beloved. The premiere of Lucia di Lammermoor took place at the Teatro San Carlo in Naples in 1835, and on the territory of the Russian Empire in Odessa in December 1838. The most striking arias in this opera are the love duet of Lucia and Edgar in the first act and the sextet in the second, as well as the scene of the main character’s madness, where the singer’s voice competes with the flute. In general, in this opera, vocals are of paramount importance, and instrumental performance follows. That is why many famous sopranos – Frenchwoman Lily Pons, Spanish Maria Barrientos, Verdi’s favorite Adeline Patti and others – chose Lucia di Lammermoor for their debuts in America. It is also curious that the composer composed the final aria – one of the best in his work – in an hour and a half. “Do you know my motto? Fast! Perhaps this is not worthy of approval, but what I did well was always done quickly, ”he wrote to librettist Giacomo Sacchero. Following the Italian version Gaetano Donizetti created the French one, which was seriously different from the first edition. In particular, the role of the friend of the main character, Alice, was completely removed, the party of Pastor Raymond was significantly reduced. A new character was also introduced, the scoundrel Gilbert, who sells secrets to Lucia’s brother Enrico and her beloved Edgar. However, the French version of the opera is practically never performed in modern theaters.

English

П’єро Міолі писав — «Якщо протягом другого і третього десятиліть ХІХ століття в Італії утвердився театр Россіні, якщо в п’ятому висунувся театр Верді, то четверте належить Доніцетті».

Оперна спадщина композитора, яку складають 74 твори, надзвичайно різноманітна за жанрами: це комічні опери, трагічні мелодрами, історико-героїчні та соціально-психологічні драми, лірико-драматичні опери. До останніх належить і «Лючія ді Ламмермур», у якій талант Гаетано Доніцетті розкрився найповніше.

В основу цього твору покладено роман Вальтера Скотта «Ламмермурська наречена». Він не належить до вдалих творів письменника і тому не користується популярністю у читачів, однак приваблює композиторів. До Доніцетті опери на основі цього сюжету писали італійці Мікеле Енріко Карафа ді Колобрано та Альберто Маццукато, а також данець Івар Фредрік Бредаль на лібрето Ганса Крістіана Андерсена. Однак витвір Доніцетті витіснив зі сцени роботи його попередників.

П
Події опери відбуваються в Шотландії, але автори змінили британські імена персонажів на милозвучніші для себе італійські. Лорд Енріко (Генріх) хоче видати свою сестру Лючію (Люсі) за багатого дворянина Артура, аби виправити своє фінансове становище. Однак Лючія, яка таємно заручена з лордом Едгаром, ворогом свого брата, відмовляється від шлюбу за розрахунком. Тоді Енріке вдається до обману, переконуючи сестру у віроломстві її коханого. Лючія погоджується стати дружиною Артура, але в момент підписання шлюбного контракту з’являється Едгар. Він звинувачує наречену у зраді і приймає виклик на дуель від Енріко. В шлюбну ніч в нападі божевілля Лючія вбиває Артура і вмирає сама. Едгар покінчує життя самогубством біля гробу своєї коханої. Прем’єра «Лючії ді Ламмермур» відбулася в театрі «Сан-Карло» в Неаполі 1835 року, а на території Російської імперії – в Одесі у грудні 1838-го. Найяскравіші арії опери – любовний дует Лючії й Едгара в першій дії та секстет у другій, а також сцена божевілля героїні, в якій голос співачки змагається з флейтою. Загалом у цій опері вокал має першорядне значення, а інструментальне виконання йде за ним. Тому багато знаменитих сопрано – француженка Лілі Понс, іспанка Марія Барреєнтос, улюблениця Верді Аделіна Патті та інші – обирали «Лючію ді Ламмермур» для своїх дебютів в Америці. Цікаво, що заключну арію – одну з кращих у своїй творчості – композитор створив за півтори години. Услід за італійською версією Гаетано Доніцетті створив і французьку, яка серйозно відрізнялась від першої редакції. Зокрема, було повністю вилучено роль подруги головної героїні, Аліси, значно скорочено партію пастора Раймонда, введено новий персонаж – негідника Гілберта, який продавав секрети Лючії Енріко та її коханому Едгару. Але французька версія опери в сучасному театрі практично не виконується.

українська

Esityksen ansiot (Näyttelijät & Tuotantotiimi )

Heittää

Miehistö