Organization

Cantante

Baritono

Gennadiy Vashchenko

Sharpless

Mykhailo Kirishev

Petro Receiver

Oleksandr Boiko

Tenore

Ruslan Tanskyi

Goro

Il Principe Yamadori

Yuriy Goryn

Viacheslav Bazyr

Basso

Bogdan Taras

Lo zio Bonzo

Volodymyr Tyshkov

Direzione d'orchestra

Oleg Ryabov

Regia

Irina Molostova

River Valentina

Mykola Tretyak

Scenografia

Maria Levytskaya

Direzione del coro

Lev Venedyktov

Anatoliy Semenchuk

Denis Krutko

Viktoria Savenko

Soprano

Liliia Grevtsova

Cio-Cio-San

Ksenia Bakhritdinova

Oksana Kramareva

Victoria Chenska

Mezzosoprano

Angelina Seamstress

Suzuki

Tetiana Piminova

Maria Berezovska

Natalya Kysla

Andriy Romanenko

B. F. Pinkerton

Dmytro Kuzmin

Sergii Skochelyas

Kate Pinkerton

Irina Petrova

National Opera of Ukraine

italiano

Madama Butterfly

Kiev

Ucraina

Madama butterfly (сіо-cio-san): Madama Butterfly Puccini

Public

Approvato

Лютий 1890 року – один із найважчих періодів у житті відомого італійського композитора Джакомо Пуччіні. Постановка опери «Чіо-Чіо-сан» на сцені Міланського театру Ла Скала була освистана публікою.

Тріумфальні успіхи композитора протягом багатьох років, починаючи від «Вілліс» і закінчуючи «Тоскою», миттєво пущені в непам’ять. З винятковою жорстокістю публіка накинулася на оперу, здається, навіть прихильники Пуччіні бажали стерти з пам’яті саму згадку про запал недавніх оплесків. Галерка, ложі, партер не давали спокою ані маленькій японочці у чудовому виконанні Розіни Сторкіо, ані її творцю, який з жахом та розгубленістю спостерігав із-за лаштунків за розвитком вистави. Напередодні прем’єри Пуччіні був цілком упевнений у беззастережному успіху своєї нової опери. Саме тому несподіваний провал так тяжко вразив композитора.

Причину такого фіаско можна було пояснити надмірною тривалістю II дії опери. На доцільність її розподілу на дві частини композитору неодноразово вказували лібретисти Луїджі Ілліка та Джузеппе Джакоза, на цей прорахунок звернув увагу і відомий диригент Артуро Тосканіні, який напередодні прем’єри ознайомився з партитурою «Мадам Баттерфлай». Втім, особисто Пуччіні вбачав, що ця невдача була заздалегідь спланована деякими музичними критиками, пресою і втягнутими у театральні інтриги глядачами.

Японочка із Нагасакі з’явилася перед Пуччіні несподівано. У пошуках натхнення, яке колись надихнуло його на створення «Манон Лєско» (1892), «Богеми» (1896) і «Тоски» (1900), композитор нарешті вирішив покинути рідне Торре дель Лаго: можливо, на новому місці виникне нова ідея.

Влітку 1900 року у Ковент Гардені мала відбутися лондонська прем’єра «Тоски». Композитор відвідав Англію і, як палкий прихильник театрального мистецтва, не міг не побувати на сенсаційній виставі сезону, що проходила у Театрі Герцога Йоркського, і не побачити ефектну за розвитком драматургії постановку п’єси американського драматурга і театрального діяча Давіда Бєласко (1853 – 1931) «Гейша», сюжет якої був запозичений з новели під назвою «Мадам Баттерфлай» (1898) у іншого американця – Джона Лютера Лонга (1861 – 1927). Схвильований трагічною розповіддю про долю юної японської дівчини Чіо-Чіо-сан і вражений театральною яскравістю вистави, Джакомо Пуччіні відразу ж звернувся до автора драми Давіда Бєласко з проханням дозволити йому використати цей сюжет для написання лібрето опери. У квітні 1901 року була отримана на це згода і від автора новели.

У творчій співдружності з лібретистами Джакозою та Іллікою Пуччіні приступив до роботи. Майже три роки композитор працював над партитурою нового твору. Ретельно вивчав різноманітні матеріали з життя, побуту, мистецтва і вірувань японського народу, знайомився з найкращими зразками народної музики (близько 10 фольклорних тем увійшли до опери). Перед ним виникли серйозні труднощі, пов’язані з недостатнім знанням далекої східної країни, де Пуччіні ніколи не бував.

Композитор відкрив для себе загадковий світ японської культури, який вразив його своєю первозданною свіжістю, надзвичайною поетичністю та глибиною світовідчуття. Обравши «екзотичний сюжет», Пуччіні якоюсь мірою віддав данину загальній захопленості тогочасного суспільства модними орієнтальними віяннями, які проникли у культурно-мистецьке життя Європи. Японія, за висловом одного з відомих поетів, торжествувала у живописі імпресіоністів. Вишукані східні мотиви панували й у літературі, зокрема, у жанрі «колоніального» роману, яскравим представником якого виступив морський офіцер, мандрівник, письменник за покликанням серця П’єр Лоті (1850-192 ). Саме його твір, сповнений східної екзотики, «Мadame Сhrisantheme» (1887) був першим втіленням історії Чіо-Чіо-сан у літературі.

Велику допомогу у народженні славнозвісного ліричного твору композиторові надали дві японські жінки. Одна з них, дружина японського консула у Римі, пані Окіяма, наспівувала знаменитому маестро мотиви старовинних японських пісень. До іншої, відомої драматичної актриси Сада Якко, Пуччіні звертався з метою відчути особливості інтонації та ритму японської мови.

Саме достовірна психологічна атмосфера, відтворена композитором у хвилюючій «японській трагедії», піднесла «Мадам Баттерфлай» до рівня виняткових зразків світової оперної сцени, а образ Чіо-Чіо-сан став найкращим у галереї пуччінівських героїнь. Цю ніжну й тендітну, щиру серцем гейшу, прозвану за свою витонченість метеликом, композитор любив найсильніше з усіх своїх героїнь і саме їй присвятив найкращі музичні сторінки партитури.

Коли той жахливий вечір залишився позаду, Пуччіні розпочав переробляти оперу. «Баттерфлай» буде жити! Вона повернеться на сцену, і глядачі обов’язково полюблять її! І майже через три місяці після гучного провалу у Мілані «Чіо-Чіо-сан» знову з’являється на театральних підмостках. На цей раз 28 травня 190 року у театрі Гранде (м. Брешія).

Головну роль виконала молода співачка, яка приїхала до Італії з далекої України. Її звуть Соломія Крушельницька. Вона народилася у Львові. Їй 28 років. За спогадами сучасників, що знали Крушельницьку, вона була красивою жінкою, володіла чудовим голосом і рідкісним артистичним хистом. На той час Соломія вже була відома перш за все як виконавиця опер Вагнера. Голос, драматизм, зовнішність – все якнайкраще підходило для героїнь опер великого німецького композитора. Не випадково Пуччіні довго вагався, перш ніж запропонувати їй партію мадам Баттерфлай. Але ще у більшій нерішучості була і сама Крушельницька –  дуже вимоглива до себе актриса.

Впевненість Пуччіні у життєздатності своєї опери нарешті виправдала себе. Слухачі зустріли твір з піднесенням, яке наприкінці вистави набуло характеру загального захоплення. Коли Крушельницька закінчила виконання відомої арії Чіо-Чіо-сан з 2-ї дії, зала вибухнула оваціями. Українська співачка, за словами відомого італійського музикознавця та її сучасника, захистила і відстояла в артистичному світі «Мадам Баттерфлай», знехтувану публікою Ла Скала. Пізніше Крушельницька так згадувала про незабутню подію того чудового травневого вечора: «Публіка закидала нас квітами, скандувала, кричала від захоплення. Пуччіні буквально влетів до моєї гримувальної з величезним букетом квітів. Він дякував мені за цей успіх. Ми міцно обнялися, розцілувалися і від радості розплакалися...»

Повернувшись додому, безмежно вдячний композитор підписав свою фотографію «Аllа ріú grande e delizioza Вutterfly. Giасоmо Рuссіnі. Тоrrе del Lagо. 1904 («Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфлай. Джакомо Пуччіні. Торре дель Лаго. 1904») і подарував її Крушельницькій.

Після прем’єри у Брешії пуччінівський твір, порівняний італійськими критиками з відродженим тендітним і барвистим метеликом, здобув надзвичайну популярність у музичному світі. З великим успіхом відбулися прем’єри «Мадам Баттерфлай» у Буенос-Айресі (1904), Болоньї (1905), Неаполі (1906), Римі (1908). У 1905 році Пуччіні отримав запрошення від американської преси і разом з італійською трупою вирушив у гастрольне турне по містах США. У 1907 році оперу було поставлено на сцені Метрополітен Опера у Нью-Йорку. З тріумфом пройшли прем’єри вистави у лондонському Ковент Гардені (1905) та Паризькій Комічній опері (1906).

У Києві перша постановка пуччінівського твору була здійснена через сім років після міланської прем’єри. Згодом театр ще неодноразово звертався до цієї популярної опери. Остання постановка, яку було здійснено киянами у 1962 році, протрималася у репертуарі театру до початку 80-х років.

На українській оперній сцені «Мадам Баттерфлай» знала чимало прекрасних виконавиць партії Чіо-Чіо-сан, таких як К. Воронець, Л. Віллер, З. Гайдай, Н. Котишева, Н. Захарченко, К. Радченко, Н. Мілещук, але особливої уваги заслуговують імена двох видатних співачок – Ламари Чконії і Гізели Циполи. Перемоги, здобуті київськими Чіо-Чіо-сан на Першому та Четвертому токійських міжнародних конкурсах на кращу мадам Баттерфлай світу, стали яскравим досягненням світового вокального мистецтва.

українська

February 1890 is one of the most difficult periods in the life of the famous Italian composer Giacomo Puccini. The production of the opera "Cio-Cio-san" on the stage of the La Scala theater in Milan was booed by the audience.

The composer's triumphant successes over the years, starting with "Willis" and ending with "Tosca", were instantly forgotten. The audience attacked the opera with exceptional cruelty, it seems that even Puccini's supporters wanted to erase from their memory the very mention of the fervor of the recent applause. The gallery, the boxes, the parterre did not give rest to the little Japanese girl in the wonderful performance of Rosina Storkio, nor to her creator, who watched the development of the play with horror and confusion from behind the scenes. On the eve of the premiere, Puccini was quite sure of the unconditional success of his new opera. That is why the unexpected failure hit the composer so hard.

The reason for such a fiasco could be explained by the excessive duration of the second act of the opera. The expediency of dividing it into two parts was repeatedly pointed out to the composer by the librettists Luigi Illica and Giuseppe Giacosa, and the well-known conductor Arturo Toscanini drew attention to this miscalculation, who got acquainted with the score of "Madame Butterfly" on the eve of the premiere. However, Puccini personally saw that this failure was planned in advance by some music critics, the press, and the audience involved in theatrical intrigues.

A Japanese girl from Nagasaki appeared before Puccini unexpectedly. In search of the inspiration that once inspired him to create "Manon Lescaut" (1892), "Bohème" (1896) and "Tosca" (1900), the composer finally decided to leave his native Torre del Lago: perhaps a new idea would arise in a new place.

In the summer of 1900, the London premiere of "Tosca" was to take place in Covent Garden. The composer visited England and, as an ardent supporter of theatrical art, could not fail to attend the sensational performance of the season, held at the Duke of York Theater, and to see the dramatic development of the play by the American playwright and theater actor David Belasco (1853 - 1931). "Geisha", the plot of which was borrowed from the short story "Madame Butterfly" (1898) by another American - John Luther Long (1861 - 1927). Moved by the tragic story of the fate of the young Japanese girl Chio-Chio-san and impressed by the theatrical brightness of the performance, Giacomo Puccini immediately turned to the author of the drama, David Belasco, with a request to allow him to use this plot to write the libretto of the opera. In April 1901, consent was received from the author of the novel.

In a creative partnership with the librettists Giacosa and Illika Puccini began to work. For almost three years, the composer worked on the score of the new work. He carefully studied various materials from the life, everyday life, art and beliefs of the Japanese people, got acquainted with the best examples of folk music (about 10 folklore themes were included in the opera). He faced serious difficulties related to insufficient knowledge of the far eastern country, where Puccini had never been.

The composer discovered the mysterious world of Japanese culture, which impressed him with its original freshness, extraordinary poetics and depth of worldview. By choosing an "exotic plot", Puccini paid tribute to the general fascination of the contemporary society with fashionable oriental trends that penetrated the cultural and artistic life of Europe. Japan, according to the words of one of the famous poets, triumphed in impressionist painting. Sophisticated oriental motifs prevailed in literature as well, in particular, in the genre of the "colonial" novel, a vivid representative of which was the naval officer, traveler, writer by heart Pierre Loti (1850-192). It was his work, full of oriental exoticism, "Madame Сhrisantheme" (1887) that was the first incarnation of the story of Chio-Chio-san in literature.

Two Japanese women provided great help to the composer in the birth of the famous lyrical work. One of them, Mrs. Okiyama, the wife of the Japanese consul in Rome, sang the motifs of ancient Japanese songs to the famous maestro. Puccini turned to another famous dramatic actress, Sada Yakko, in order to experience the peculiarities of the intonation and rhythm of the Japanese language.

It was the authentic psychological atmosphere recreated by the composer in the stirring "Japanese tragedy" that raised "Madame Butterfly" to the level of exceptional examples of the world opera scene, and the image of Chio-Chio-san became the best in the gallery of Puccini's heroines. The composer loved this gentle and fragile, sincere-hearted geisha, nicknamed the butterfly for her grace, the most out of all his heroines, and it was to her that he dedicated the best musical pages of the score.

When that terrible evening was over, Puccini began to remake the opera. "Butterfly" will live! She will return to the stage, and the audience will definitely love her! And almost three months after the resounding failure in Milan, "Chio-Chio-san" appears again on the theater stage. This time on May 28, 190 at the Grande Theater (Brescia).

The leading role was performed by a young singer who came to Italy from distant Ukraine. Her name is Solomiya Krushelnytska. She was born in Lviv. She is 28 years old. According to the memories of contemporaries who knew Krushelnytska, she was a beautiful woman, possessed a wonderful voice and a rare artistic talent. At that time, Solomiya was already known primarily as a performer of Wagner operas. The voice, drama, appearance - everything was as good as possible for the heroines of the operas of the great German composer. It is no coincidence that Puccini hesitated for a long time before offering her the part of Madame Butterfly. But Krushelnytska herself was even more indecisive - a very demanding actress.

Puccini's confidence in the viability of his opera finally paid off. The listeners greeted the work with elation, which at the end of the performance took on the character of general admiration. When Krushelnytska finished performing the famous aria Chio-Chio-san from the 2nd act, the hall erupted in applause. According to a well-known Italian musicologist and her contemporary, the Ukrainian singer protected and defended "Madame Butterfly" in the artistic world, neglected by the public of La Scala. Later, Krushelnytska recalled the unforgettable event of that wonderful May evening as follows: "The audience threw flowers at us, chanted, shouted with delight. Puccini literally flew into my dressing room with a huge bouquet of flowers. He thanked me for this success. We hugged tightly, kissed each other and burst into tears of joy..."

After returning home, the immensely grateful composer signed his photo "Alla riú grande e delizioza Butterfly. Giacomo Russini. Torre del Lago. 1904 ("The most beautiful and most charming Butterfly. Giacomo Puccini. Torre del Lago. 1904") and presented it to Krushelnitskaya.

After its premiere in Brescia, Puccini's piece, compared by Italian critics to a revived fragile and colorful butterfly, gained extraordinary popularity in the music world. The premieres of "Madame Butterfly" were held with great success in Buenos Aires (1904), Bologna (1905), Naples (1906), Rome (1908). In 1905, Puccini received an invitation from the American press and, together with the Italian troupe, went on a tour of the cities of the United States. In 1907, the opera was staged at the Metropolitan Opera in New York. The premieres of the play in London's Covent Garden (1905) and the Paris Opéra Comique (1906) were successful.

In Kyiv, the first staging of Puccini's work took place seven years after the Milan premiere. Subsequently, the theater repeatedly turned to this popular opera. The last production, which was performed by the people of Kyiv in 1962, remained in the theater's repertoire until the beginning of the 80s.

On the Ukrainian opera stage, "Madame Butterfly" knew many beautiful performers of the Chio-Chio-san part, such as K. Voronets, L. Willer, Z. Gaidai, N. Kotysheva, N. Zakharchenko, K. Radchenko, N. Mileschuk, but the names of two outstanding singers - Lamara Chkonia and Gisela Tsypola - deserve special attention. The victories won by Chio-Chio-san from Kyiv at the First and Fourth Tokyo International Competitions for the World's Best Madame Butterfly became a bright achievement of world vocal art.

English

Madama Butterfly by Puccini, Da (2022/2023), Diretto da Irina Molostova, River Valentina, Mykola Tretyak,, Direttore d'orchestra Oleg Ryabov, National Opera of Ukraine, Kiev, Ucraina

Crediti di rappresentazione (Cast e team di produzione )

Cast

Team creativo

Programma, informazioni e sinossi

Foto

Ulteriori letture

Date e sedi delle rappresentazioni

Sedi