Колись одного разу, в Парижі, в Різдвяний вечір, коли холодний вітер нишпорив у небі між високих дахів, а святковий натовп рясно вкрив вулиці, площі та бульвари, в бідній мансарді Латинського кварталу раптом згасло дві свічки. Перша, яку тримала в руках молода дівчина, згасла від протягу, що носився темними сходами старого паризького будинку. Другу ж, що її тримав молодий хлопець, було задуто навмисно. В раптовій темряві вони лишилися вдвох і, загорнувшись у стару ковдру біля холодної грубки, почали розповідати один одному про себе. Хлопець, милуючись гостею, трохи ніяковів, бо вона у місячному світлі була дивовижно гарна, а він лише молодий, нікому невідомий, бідний поет, якому майже завжди бракує грошей. Дівчина ховала холодні долоні у вовняній накидці і відчувала, як легкі хвилі жару котяться її тілом. Слухаючи його, вона намагалася втамувати в душі тривогу, бо знала, що вона хвора і що хвороба її підступна і безжалісна. У той вечір, напередодні Різдва Господнього, їм обом було дано забути про свої страхи. Адже вони знайшли одне одного. І всім серцем повірили, що надія є, треба лиш трохи зачекати, перетерпіти. Прийде весна. З нею назавжди зникне біда. І вони будуть щасливі разом…
Так починається опера Джакомо Пуччіні «Богема». Композитор написав музику цієї опери на спомин про дні своєї молодості. Працюючи над «Богемою» Пуччіні мислив кінематографічно, він писав музику опери так, ніби вона була призначена для фільму. Композитор, як геніальний тапер, звуками змалював все, що відбувається на сцені. Як тепло від розжареної грубки розповзається кімнатою. Як спіткнувся і гепнувся на крутих сходах друг поета Рудольфа філософ Коллен. Як гуде святковий натовп на паризьких вулицях у Різдвяний вечір. Як торкаються обличчя крижинки, що кружляють у зимовому повітрі перед світанком. Як останнє проміння сонця, яке сідає за паризькими дахами, падає на лице Мімі, що заснула навіки. «Люди помирають, і уряди змінюються, але мелодії «Богеми» будуть жити вічно», – так написав у листі до Пуччіні американський винахідник Томас Едісон…
