Name: Natalka Poltavka
Start: 2022-08-13T00:00:00.000Z
End: 2023-06-03T00:00:00.000Z
Location: National Opera of Ukraine

Organization

Soprano

Natalia Nikolaishin

Natalka

Tamara Kalinkina

Mezzo-soprano

Angelina Seamstress

Gorpyna Terpylykha

Tenor

Dmytro Kuzmin

Petro

Baritone

Gennadiy Vashchenko

Mykola

Oleksandr Boiko

Sergii Pashchuk

Voznyi Tetervakovskyi

Bass

Bogdan Taras

Vybornyi Makogonenko

Stage director

Anatoliy Solovyanenko

Conductor

Myroslav Skoryk

Mykola Diadiura

Bogdan Plish

Costume designer

Natalia Kucherya

Set designer

Mykhailo Ryndzak

Choreographer

Aniko Rekhviashvili

Chorus master

Anatoliy Semenchuk

Oleksandr Tarasenko

Viktoria Savenko

Olga Matushenko

Sergii Skochelyas

Ruslan Tanskyi

Vladimir Tishkov

German Makarenko

Natalya Kysla

Petro Receiver

National Opera of Ukraine

Others

Choir of National opera ukraine

Orchestra

Ukraine National Opera Orchestra

Natalka Poltavka

Kyiv

Ukraine

Natalka Poltavka: Natalka Poltavka

Public

Approved

Natalka Poltavka: Natalka Poltavka Lysenko

M. Lysenko's opera "Natalka Poltavka" belongs to the outstanding works of Ukrainian musical culture, it is noted for its artistic perfection, imagery, the richness of the vocal palette, and the truthfulness of the depiction of the life of the people.

When starting work on the opera, Mykola Lysenko (1842 - 1912) had the opportunity to get acquainted with certain musical material, which was accompanied by numerous productions of I. Kotlyarevskyi's play on the dramatic stage. However, all the musical accompaniments of "Natalka Poltavka" did not go beyond the salon, vaudeville-operetta genre.

The composer was attracted by the plot of "Natalka Poltavka" by Ivan Kotlyarevskyi with a sincere disclosure of the life of the common people, a deep insight into their spiritual values, and a realistic reflection of the people's life. The work of the founder of Ukrainian classical literature, full of sharp satire, was also attractive for its social outline.

M. Lysenko turned to the play "Natalka Poltavka" in 1864, but, not having enough experience in the musical and dramatic genre, he was not satisfied with the first version of the opera. The composer worked on this seemingly uncomplicated work for almost a quarter of a century, which proved how important it was for the composer. The piano was published in 1889. By the way, the work on "Natalka Poltavka" became a prelude to the monumental work of M. Lysenko - "Tarasa Bulba". The rich experience gained by the composer during the writing of "Natalka Poltavka" contributed to the work on the opera based on the novel by M. Gogol.

The musical material of the opera is closely related not only to the dramaturgy of the play, but also to the national song melos, which made the opera very close to the spiritual mentality of the people, which proved the theaters' interest in this work, which has not left the stage for more than one hundred and twenty years.

M. Lysenko does not overload the libretto with additional plot lines, new characters, but strives for maximum disclosure of the plot and images created by I. Kotlyarevsky by means of music.

The main character of the opera is Natalka, a girl from Poltava, endowed with the best features: intelligence, honesty, modesty, love of work, noble and sincere character. Her heart aches for her beloved Peter, who is far away and it is not known when he will return. The melody of Natalka's song "The Winds Blow" is a bright musical and psychological picture, extremely simple, sincere and expressive.

Concerned by Vozny's harassment, Natalka points out the difference in their social origins, trying to convince the suitor of the impossibility of marriage. The sad melody of the song "Vidno szlyakhi Poltavaskaia" and the simple harmonic texture of the accompaniment are a wonderful psychological contrast to Vozny's eloquent sentimental expressions. But the will of the mother is the law for Natalka, and she is forced to agree to the engagement with Vozny.

The girl is in despair. Alone with herself, with her thoughts, she yearns for the one who could save her from death: "Sleep, dear! Save me from a fierce disaster! When I'm out of love, I must perish."

The composer reproduces the spiritual tension of the heroine, who, having fallen into a difficult situation, experiences a struggle between feeling and duty. This is how the image of Natalka appears before us, a simple and honest girl, sincere in her grief and in her joys, capable of deep feelings and noble deeds.

The composer painted the images of representatives of the rural poor — Petr and Mykola — in bright colors. A lyricist by nature, Petro lives in memories of the heroic past of the people. Most of his songs became widely known. These are "Oh, don't make noise, puddle", "Oh, there came a Cossack from the Don", "There is no one worse in the world", "The sun is low" and others, as well as Mykola's songs "Rumble, rumble on the wood", "Vorskla - the river is small."

Already in the last name of Natalchyna's mother, her difficult fate is reflected ("Endure disaster"). A poor woman, broken by grief and poverty, is used to bowing her back to the rich. For the sake of her daughter's happiness, she is willing to do anything.

The village rich elected Makogonenko and the briber Vozniy are representatives of the lordship. Hence the musical characteristics that clearly outline the essence of the characters. Here, the technique of the satirical duet of Vozny and Vyborny is successfully used: two bribe-takers, gluttons and predators hypocritically complain about their fate, reproach that Natalka, they say, is "greedy to others, but impetuous to them."

The opera Natalka Poltavka gained great popularity during M. Lysenko's lifetime. It was the most repertory work of the first Ukrainian professional music and drama troupes. Maria Zankovetska, Ivan Sadovskyi, Panas Saksaganskyi, Ivan Maryanenko, Hanna Zatyrkevich-Karpynska, Natalya Uzhviy played in "Natalka Poltavatsi".

Natalka Poltavka was staged for the first time on the stage of the Kyiv Opera House in 1936. Since then, the theater's staff has turned to the opera eight more times. The play was directed by Volodymyr Manziy, Amvrosy Buchma, Dmytro Smolich, Dmytro Hnatyuk. At different times, the opera was conducted by Volodymyr Yorish, Borys Chistyakov, Veniamin Tolba, Ivan Gamkalo, the artistic design was carried out by Ivan Kurochka-Armashevskyi, Oleksiy Shovkunenko, Oleksandr Khvostenko-Khvostov, Serhiy Otroshchenko, Fedir Nirod, Andriy Kholoptsev. Maria Sokil, Oksana Petrusenko, Zoya Gaidai, Zoya Hristych, Klavdia Radchenko, Yevdokia Kolesnyk, Lydia Zabylyasta (Natalka), Ivan Patorzhynskyi, Mykhailo Donets, Mykhailo Romenskyi, Andriy Kikot, Vladylen Hrytsyuk, Mykola Shopsha (Vyborny), Maria Lytvynenko sang in the performance. -Wolgemut, Vera Lyubimova, Valentina Kochur (Terpylyha), Petro Bilynnyk,

The current edition, carried out by composer Myroslav Skoryk and director Anatolii Solovyanenko, is called for by the requirements of the time. Today's audience, accustomed to the dynamic rhythm of modern life, does not always perceive the narrative and unhurried rhythm of an opera work of the 19th century, characteristic of the times in which Kotlyarevskyi and Lysenko lived. Therefore, the new interpretation of the opera can be considered as meeting the modern artistic and aesthetic requirements. It is appropriate to add that this is the practice of many theaters in the world, which meaningfully make new editions of the works of Verdi, Wagner, Glinka, Tchaikovsky, so that they become closer to listeners who grew up in the era of time acceleration.

Keeping the ideological and aesthetic concept of "Natalka Poltavka", the beautiful texts of Ivan Kotlyarevskyi, the immortal music of Mykola Lysenko, the producers delicately shortened some song and conversational moments, which do not destroy the architecture of the opera at all, but make it more dynamic and energetic in the presentation of the musical and literary text, and more graphically outline the psychological characters of its heroes.

 

Anatoly Denisenko,
candidate of historical sciences,

Vasyl Turkevich,
Honored Artist of Ukraine

English

Опера М.Лисенка «Наталка Полтавка» належить до визначних творів української музичної культури, відзначається мистецькою довершеністю, образністю, багатством вокальної палітри, правдивістю зображення життя народу.

Приступаючи до роботи над оперою, Микола Лисенко (1842 - 1912) мав можливість познайомитися з певним музичним матеріалом, яким супроводжувались численні постановки п’єси І. Котляревського на драматичній сцені. Проте усі музичні супроводи «Наталки Полтавки» не виходили за рамки салонного, водевільно-опереткового жанру.

Композитора сюжет «Наталки Полтавки» Івана Котляревського привабив щирим розкриттям життя простого народу, глибоким проникненням у його духовні цінності, реалістичним відображенням народного побуту. Твір основоположника української класичної літератури, сповнений гострої сатири, приваблював ще й соціальною окресленістю.

До п’єси «Наталка Полтавка» М. Лисенко звернувся у 1864 році, але, не маючи достатнього досвіду в музично-драматичному жанрі, не задовольнився першим варіантом опери. Над цим, здавалося б таким нескладним щодо сюжету твором, композитор працював майже чверть століття, що засвідчило, яке велике значення мав він для композитора. Клавір вийшов друком у 1889 році. До речі, робота над «Наталкою Полтавкою» стала заспівом до монументальної праці М.Лисенка — «Тараса Бульби». Багатий досвід, здобутий композитором під час написання «Наталки Полтавки», сприяв у роботі над оперою за мотивами повісті М. Гоголя.

Музичний матеріал опери тісно пов’язаний не тільки з драматургією п’єси, але й з національним пісенним мелосом, який зробив оперу дуже близькою духовному менталітету народу, що засвідчило інтерес театрів до цього твору, який не сходить із сцени вже понад сто двадцять років.

М. Лисенко не перевантажує лібрето додатковими сюжетними лініями, новими персонажами, а прагне до максимального розкриття засобами музики сюжету й образів, створених І. Котляревським.

Головний персонаж опери — полтавська дівчина Наталка, наділена найкращими рисами: розумом, чесністю, скромністю, любов’ю до праці, благородною щирою вдачею. Болем крається її серце за коханим Петром, який перебуває у далекій стороні і невідомо, коли повернеться. Мелодія пісні Наталки «Віють вітри» — яскрава музично-психологічна картина, гранично проста, щира й виразна.

Стурбована домаганнями Возного, Наталка вказує на різницю їхнього соціального походження, намагаючись цим переконати залицяльника у неможливості шлюбу. Сумна мелодія пісні «Видно шляхи полтавськії», проста гармонічна фактура акомпанементу являють собою прекрасний психологічний контраст до пишномовних сентиментальних висловлювань Возного. Але воля матері — закон для Наталки, і вона змушена згодитись на заручини з Возним.

Дівчина у розпачі. Наодинці з собою, із своїми думками, вона лине до того, хто міг би врятувати її від загибелі: «Спіши, милий! Спаси мене од лютої напасті! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти».

Композитор відтворює духовне напруження героїні, яка, потрапивши у складну ситуацію, переживає боротьбу між почуттям і обов’язком. Таким постає перед нами образ Наталки, простої й чесної дівчини, щирої у своєму горі і в радощах, здатної на глибокі почуття й благородні вчинки.

Яскравими барвами виписані композитором образи представників сільської бідноти — Петра та Миколи. Лірик за характером, Петро живе спогадами про героїчне минуле народу. Більшість його пісень стали широко відомими. Це — «Ой не шуми, луже», «Ой та йшов козак з Дону», «Та нема в світі гірш нікому», «Сонце низенько» та інші, як і пісні Миколи «Гомін, гомін по діброві», «Ворскла — річка невеличка».

Вже в самому прізвищі Наталчиної матері відображено її нелегку долю («Терпи лихо»). Бідна, зламана горем і злиднями жінка, звикла гнути спину перед багатіями. Заради щастя дочки ладна на все.

Сільський багатій виборний Макогоненко і хабарник Возний — представники панства. Звідси й музичні характеристики, які чітко окреслюють сутність персонажів. Тут вдало використовується прийом сатиричного дуету Возного й Виборного: двоє хабарників, глитаїв і хижаків лицемірно нарікають на свою долю, докоряють, що Наталка, мовляв, «до інших гречна, а до них спесива».

Опера «Наталка Полтавка» здобула велику популярність ще за життя М. Лисенка. Це був найрепертуарнійший твір перших українських професійних музично-драматичних труп. В «Наталці Полтавці» грали Марія Заньковецька, Іван Садовський, Панас Саксаганський, Іван Мар’яненко, Ганна Затиркевич-Карпинська, Наталя Ужвій.

На сцені Київського оперного театру вперше «Наталку Полтавку» було поставлено у 1936 р. З того часу до опери колектив театру звертався ще вісім разів. Вистава йшла у режисерському трактуванні Володимира Манзія, Амвросія Бучми, Дмитра Смолича, Дмитра Гнатюка. Оперою у різні часи диригували Володимир Йориш, Борис Чистяков, Веніамін Тольба, Іван Гамкало, художнє оформлення здійснювали Іван Курочка-Армашевський, Олексій Шовкуненко, Олександр Хвостенко-Хвостов, Сергій Отрощенко, Федір Нірод, Андрій Холопцев. У виставі співали Марія Сокіл, Оксана Петрусенко, Зоя Гайдай, Зоя Христич, Клавдія Радченко, Євдокія Колесник, Лідія Забіляста (Наталка), Іван Паторжинський, Михайло Донець, Михайло Роменський, Андрій Кікоть, Владилен Грицюк, Микола Шопша (Виборний), Марія Литвиненко-Вольгемут, Віра Любимова, Валентина Кочур (Терпилиха), Петро Білинник, Віктор Борищенко, Микола Фокін, Костянтин Огнєвий, Володимир Тимохін, Олександр Дяченко, Степан Фіцич (Петро), Михайло Гришко, Сергій Козак, Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Григорій Грицюк, Роман Майборода, В’ячеслав Лупалов (Микола) та інші видатні співаки київської опери.

Теперішня редакція, здійснена композитором Мирославом Скориком та режисером Анатолієм Солов’яненком, покликана вимогами часу. Сьогоднішній глядач, звиклий до динамічного ритму сучасного життя, не завжди сприймає оповідальну і непоспішну ритміку оперного твору ХІХ століття, характерну тим часам, в які жили Котляревський та Лисенко. Тому можна вважати нову інтерпретацію опери такою що відповідає сучасним художньо-естетичним вимогам. Доречно додати, що це є практикою багатьох театрів світу, які осмислено роблять нові редакції творів Верді, Вагнера, Глинки, Чайковського, щоб вони ставали ближчими слухачам, які виросли в епоху часового прискорення.

Зберігаючи ідейно-естетичну концепцію «Наталки Полтавки», прекрасні тексти Івана Котляревського, безсмертну музику Миколи Лисенка, постановники делікатно скоротили деякі пісенні і розмовні моменти, які анітрохи не руйнують архітектоніки опери, а роблять її динамічнішою і енергійнішою в подачі музично-літературного тексту, ще графічніше окреслюють психологічні характери її героїв.

 

Анатолій Денисенко,
кандидат історичних наук,

Василь Туркевич,
заслужений діяч мистецтв України

українська

Crèdits de representació (Repartiment i equipatge )

Repartiment

Tripulació

Conjunt